туди

присл.

1) У той бік, у те місце; прот. сюди. || У місце, вказане, назване раніше або відоме з ситуації.

••

Не туди́ — а) зі сл. потрапити, попасти і т. ін. – в інше місце, не в те, що треба, можна; б) зі сл. гнути, думати і т. ін. – говорити, думати не те, що слід.

Ні туди́, ні сюди́ — ні з місця; нікуди.

Туди́ й наза́д — в обидва кінці.

2) також зі сл. он, ось, ген. Саме в тому напрямку, куди показує той, хто говорить.

3) Уживається як співвідносне слово в головному реченні при підрядному місця зі спол. де, звідки, куди тощо.